 |
|
- Про асоціацію
- Членство в Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ)
- Новини ринку преси
- Юридичний сервіс
- Професійна освіта від УАМБ
- Календар подій
- Публікації
- Блоги
- Медіакарта
Партнери УАВПП
Правове регулювання спеціалізованих засобів масової інформації
Порушене питання стало ще актуальнішим з 1 січня 2010 року, коли набрали чинності зміни до абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України „Про рекламу”, відповідно до яких реклама тютюнових виробів, алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими вони випускаються, забороняється в усіх друкованих засобах масової інформації (крім спеціалізованих видань).
Слід зазначити, що згідно з частиною другою статті 32 Основ законодавства України про охорону здоров’я в Україні проводиться державна політика обмеження куріння та вживання алкогольних напоїв. Реклама тютюнових виробів, алкогольних напоїв та інших товарів, шкідливих для здоров’я людини, здійснюється відповідно до Закону України „Про рекламу”.
Статтею 1 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” визначено поняття засобу масової інформації рекламного характеру, згідно з яким це засіб масової інформації, в якому реклама перевищує: 40 відсотків обсягу одного номера друкованого видання, 15 відсотків – загального обсягу мовлення теле- і радіоорганізації.
Проте, чинне законодавство про інформацію не містить визначення поняття „спеціалізоване видання”.
Про вагомість цієї проблеми свідчить той факт, що 5 листопада 2009 року за ініціативи заступника голови Верховної Ради України Миколи Томенка відбулося засідання „круглого столу” на тему „Проблеми практичної реалізації положень Закону України „Про рекламу” щодо заборони з 1 січня 2010 року реклами алкоголю та тютюну в усіх друкованих засобах масової інформації крім спеціалізованих видань”. Його учасники, зокрема, наголосили на необхідності якнайшвидшого юридичного врегулювання визначення „спеціалізованих видань” і обговорили основні підходи до вирішення цього питання.
З огляду на наведене, метою цієї статті є дослідження сутності та змісту понять „засіб масової інформації”, „спеціалізований засіб масової інформації” та „спеціалізоване видання”, а також розробка рекомендацій щодо удосконалення законодавства в інформаційній сфері.
Чинне законодавство не містить визначення поняття „засіб масової інформації”. Аналізуючи положення частини першої статті 20 Закону України „Про інформацію”, яка містить визначення поняття „масова інформація”, можна зробити висновок, що засоби масової інформації – це засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” в цьому Законі під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.
Порядок створення (заснування) та організації діяльності окремих засобів масової інформації визначаються законодавчими актами про ці засоби.
Водночас, необхідно зазначити, що чинне законодавство про інформацію не містить загального визначення поняття „спеціалізований засіб масової інформації” („спеціалізоване видання”). Закони України „Про захист суспільної моралі” та „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” визначають вказане поняття лише для цілей відповідних законів.
Абзацом дев’ятим частини першої статті 1 Закону України „Про захист суспільної моралі” встановлено, що спеціалізований засіб масової інформації – періодичне друковане видання, радіо-, теле-, відеопрограми, інша форма розповсюдження масової інформації, у тому числі на електронних носіях, матеріали та повідомлення якого у цілому і систематично висвітлюють питання сексу або використовують сексуальну тематику як провідну.
Згідно з частиною восьмою статті 9 вказаного Закону ліцензування і реєстрацію спеціалізованих засобів масової інформації сексуального чи еротичного характеру здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері інформації.
Згідно з абзацом десятим статті 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” спеціалізований друкований засіб масової інформації – видання спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому відповідно до цього Закону публікуються відомості з Єдиного державного реєстру.
За інформацією, наведеною у листі Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 січня 2005 року № 367 „Про публікацію повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації” [1] спеціалізованим друкованим засобом масової інформації є „Бюлетень державної реєстрації”, який зареєстровано в Державному комітеті телебачення та радіомовлення України як офіційне, загальнодержавне, вітчизняне видання, що виходить три рази на місяць і який видається Держпідприємництвом України (свідоцтво серії КВ № 8926 від 2 липня 2004 року) [2].
Терміни та визначення основних видів видань встановлені Державним стандартом України „Видання. Основні види. Терміни та визначення” № 3017-95, затвердженим наказом Держстандарту України від 23 лютого 1995 року № 58, який містить визначення поняття „спеціалізована газета”. Так, відповідно до вказаного Державного стандарту України „спеціалізована газета” – це газета, яка систематично висвітлює окремі проблеми громадського життя, науки, техніки, культури та інших галузей діяльності і призначена певним категоріям читачів. За тематичною спрямованістю, цільовим і читацьким призначенням спеціалізовані газети розрізняють: з питань економіки і бізнесу, медичні, спортивні, з питань культури, літератури, мистецтва, релігійні, рекламні, для дозвілля, для дітей та юнацтва.
Враховуючи наведене, під спеціалізованим друкованим засобом масової інформації (спеціалізованим виданням) можна розуміти друкований засіб масової інформації, який систематично висвітлює окремі проблеми суспільного життя, а для його розповсюдження встановлені спеціальні правила.
Так, наприклад, у 2009 році було зареєстровано такі друковані засоби масової інформації: журнал „Б-52 постріл. Спеціалізоване видання”, „Б-52 выстрел. Специализированное издание”, „B-52 shot. Special interest magazine” (наказ Міністерства юстиції України від 26 червня 2009 року № 1144/5 „Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації”), журнал „Спеціалізоване видання Т3 вечірка”, „Специализированное издание Т3 вечеринка”, „Special magazine T3 party”; журнал „Спеціалізоване видання Гурман Н’юз”, „Специализированное издание Гурман Ньюз”, „Special Magazine Gourmand News”; газету „Спеціалізоване видання Автостоп”, „Специализированное издание Автостоп” [3]. З огляду на наведене, виникає питання чи дійсно друковані засоби масової інформації, які містять у своїй назві слово „спеціалізований” є спеціалізованими виданнями.
Визначення терміну „видання” наведено в статті 1 Закону України „Про видавничу справу”, згідно з яким видання – це твір (документ), який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових актів щодо видавничого оформлення, поліграфічного і технічного виконання. Сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем (видавцями), є видавничою продукцією, яку готує і випускає в світ спеціалізоване підприємство – видавництво.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 20 вказаного Закону з урахуванням специфіки видавничої діяльності видавець має право формувати власну видавничу програму, визначати масштаби і тематичну спрямованість своєї діяльності.
Враховуючи наведене, можна зробити висновок, що чинне законодавство містить визначення понять „засіб масової інформації рекламного характеру”, „спеціалізований засіб масової інформації”, „спеціалізований друкований засіб масової інформації”, „спеціалізована газета”, проте, не містить визначення поняття „спеціалізоване видання”.
Необхідно зазначити, що з метою вирішення порушеного питання у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про рекламу” (щодо уточнення поняття „спеціалізовані видання” та усунення протиріч між окремими положеннями Закону)”, внесений народними депутатами України Кондратюк О. К., Баграєвим М. Г. (реєстр. № 5316 від 5 листопада 2009 року).
Вказаним проектом Закону запропоновано внести зміни до статей 14 та 22 Закону України „Про рекламу”. Так, статтю 14 Закону запропоновано доповнити новими частинами, згідно з якими для спеціалізованих видань (спеціалізованих друкованих засобів масової інформації) цим Законом можуть встановлюватись особливі правила рекламування деяких видів товару. У свідоцтві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації, яке для цілей цього Закону вважається спеціалізованим виданням, мають міститись дані щодо особливостей цільового призначення, визначено спеціальну категорію читачів (споживачів продукції друкованого засобу масової інформації) та/або спеціальну тематичну спрямованість. Наявність у свідоцтві зазначених даних, в сукупності або кожного окремо, в залежності від вимог цього Закону, є підставою для поширення на відповідні друковані засоби масової інформації дії положень, які встановлюють особливі правила рекламування деяких видів товару у спеціалізованих виданнях. Продукція друкованих засобів масової інформації, які для цілей цього Закону вважаються спеціалізованими виданнями, що містить рекламу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, може розповсюджуватися лише за умови непрозорої упаковки і за наявності на упаковці спеціального повідомлення „продукція містить рекламу алкогольних напоїв та/або тютюнових виробів”.
У зв’язку з цим, необхідно зазначити, що правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні встановлені Законом України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”. Разом з цим, пропозиція вказувати в свідоцтві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації дані щодо особливостей його цільового призначення, визначати спеціальну категорію читачів (споживачів продукції друкованого засобу масової інформації) та/або спеціальну тематичну спрямованість, не належить до предмету правового регулювання Закону України „Про рекламу”.
Окремо постає питання щодо змістовного наповнення спеціалізованих видань та кола суб’єктів серед яких вони розповсюджуватимуться.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 20 Закону України „Про видавничу справу” з урахуванням специфіки видавничої діяльності видавець має право формувати власну видавничу програму, визначати масштаби і тематичну спрямованість своєї діяльності.
Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
Згідно з частинами першою та третьою статті 29 Закону України „Про інформацію” доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом: систематичної публікації її в офіційних друкованих виданнях (бюлетенях, збірниках); поширення її засобами масової комунікації; безпосереднього її надання заінтересованим громадянам, державним органам та юридичним особам. Обмеження права на одержання відкритої інформації забороняється законом.
З огляду на наведене, вважаємо, що будь-які пропозиції стосовно розповсюдження спеціалізованих друкованих засобів масової інформації (спеціалізованих видань) серед обмеженої території або обмеженого кола осіб є неприйнятними.
На цьому етапі дослідження правового регулювання спеціалізованих друкованих засобів масової інформації (спеціалізованих видань) виникає питання щодо можливості їх функціонування в мережі Інтернет.
До цього часу залишається відкритим питання стосовно того, чи можна вважати спеціалізованим засобом масової інформації або спеціалізованим виданням сторінку в мережі Інтернет, повідомлення якої у цілому і систематично висвітлюють коло питань окремої галузі.
Можна зазначити, що ситуація, яка склалася у національному законодавстві в частині правового регулювання спеціалізованих друкованих засобів масової інформації (спеціалізованих видань) є дещо схожою із законодавством Російської Федерації.
Відповідно до статті 1 Закону РФ про засоби масової інформації [4] під спеціалізованим засобом масової інформації розуміється такий засіб масової інформації, для реєстрації або розповсюдження якого законом встановлені спеціальні правила. Аналізуючи положення вказаного Закону РФ можна дійти висновку, що до спеціалізованих засобів масової інформації державою також можуть встановлюватися пільги (стаття 60).
Спеціалізація засобу масової інформації зазначається під час його державної реєстрації (пункт 7 частини першої статті 10 цього Закону РФ).
Частина друга статті 4 зазначеного Закону РФ містить посилання на спеціальні засоби масової інформації, до числа яких віднесено інформаційні комп’ютерні файли та програми обробки інформаційних текстів.
Так, аналізуючи положення коментаря до Закону РФ про засоби масової інформації, підготовленого Монаховим В.Н. [5], можна зробити висновок, що вказаний закон виділяє спеціалізовані та спеціальні засоби масової інформації, проте, не визначає співвідношення цих понять.
Водночас, Законом РФ про рекламу [6] передбачені періодичні друковані видання, що спеціалізуються на повідомленнях та матеріалах рекламного характеру. Так, відповідно до статті 16 вказаного Закону РФ розповсюдження тексту реклами в періодичних друкованих виданнях, що не спеціалізуються на повідомленнях та матеріалах рекламного характеру, має супроводжуватися позначкою „реклама” або „на правах реклами”. Разом з цим, Законом РФ виділено спеціалізовані друковані видання, призначені для медичних та фармацевтичних робітників (стаття 24 Закону РФ), спеціалізовані друковані видання, призначені для „користувачів зброї” (стаття 26).
З огляду на наведене, питання розповсюдження реклами тютюнових виробів, алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими вони випускаються, у спеціалізованих виданнях, має вирішуватися комплексно. Так, потребує внесення змін Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” в частині доповнення його визначенням поняття „спеціалізований друкований засіб масової інформації (спеціалізоване видання)”. Водночас, у разі визнання за доцільне, також потребуватиме внесення змін Закон України „Про рекламу” в частині визначення особливостей розповсюдження спеціалізованих видань.
Література
1. Лист Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 10 листопада 2004 року № 7866 „Про публікацію повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації” // Бухгалтер. – 2005 р. – № 1 – 2.
2. Наказ Міністерства юстиції України від 21 грудня 2009 року № 2505/5 „Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації”.
3. Лист Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 січня 2005 року № 367 „Про публікацію повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації” // Бухгалтер. – 2005 р. – № 30.
4. Закон Российской Федерации „О средствах массовой информации” [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.medialaw.ru/laws/russian_laws/txt/2.htm
5. Монахов В.Н. Коментарий к Закону РФ о СМИ
6. Закон Российской Федерации „О рекламе” [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.medialaw.ru/laws/russian_laws/txt/11.htm
Ганна Красноступ,
головний спеціаліст відділу з питань
законодавства про інформацію
Департаменту соціального, трудового та
гуманітарного законодавства
Мін‘юсту
головний спеціаліст відділу з питань
законодавства про інформацію
Департаменту соціального, трудового та
гуманітарного законодавства
Мін‘юсту
джерело: http://www.minjust.gov.ua/0/24639
Коментарі
Додати коментар
[ ]
Сьогодні кожна особа має уявлення, що таке засіб масової інформації. Проте, не завжди є прозорим та зрозумілим порядок їх створення (заснування) та організації діяльності. Багато хто замислюється над тим, що таке спеціалізовані засоби масової інформації.