Роздержавлення час прийшов!.. але не до всіх це дійшло

Зрозуміло, що мати “свої” ЗМІ влада добровілдьно не відмовиться і тут необхідна потужна інформаційна та роз’яснювальна робота. Тому й цікаво, чи не є розмови про роздержавлення з боку влади простою демагогією, ба навіть залякуванням комунальних ЗМІ, аби ті були більш «толерантними» та «уважними» до потреб своїх працедавців. Адже в тих законопроектах з роздержавлення ЗМІ «каменем спотикання» постає подальша доля технічних засобів, приміщення комунальних мас-медіа.
Наразі комунальні ЗМІ в своїй більшості забезпечені приміщеннями, технікою, транспортом. Фінансуються вони переважно з місцевих бюджетів, редактори отримують пристойні на рівні району зарплатні, а журналісти ще й мають статус державного службовця. Тому й мотивація для змін, окрім простого усвідомлення, що ЗМІ повинні бути незалежними від влади, або ж суспільними, практично відсутня. Лишень на тлі одиничних особистісних непорозумінь між редакцією та очільниками місцевої адміністрації (як сталося, зокрема, в Сокирянському районі з редактором місцевого радіо та головою Сокирянської РДА, а раніше — між редактором кіцманської газети та керівництвом району) запалюється вогник роздержавлення (переважно на словах). Який одразу гасне після вичерпання конфлікту.
Очевидно, що офіційні державні видання («Урядовий кур’єр», «Голос України» та ін.), а також потужні реґіональні комунальні газети (наприклад, газета Чернівецької міської ради «Чернівці») за будь-якою редакцією закону про роздержавлення не позбудуться явної або прихованої підтримки владних органів. Фінансові та технічні можливості (здобуті за рахунок реклами та гнучкої редакторської позиції) у них на значно вищому рівні, а отже, непокоїтись про власне майбутнє опісля можливого роздержавлення в них немає нагальної необхідності. На так звані «вільні хліба» вийдуть достатньо конкурентноздатні друковані видання зі своєю читацькою аудиторією.
Однак лишень одиниці районних ЗМІ мають фінансові, технічні можливості та пристойний рівень інформаційного продукту, аби вистояти в складній конкурентній боротьбі на медіа-ринку опісля роздержавлення. Адже більшість районних ЗМІ, а особливо газети, представляють собою класичний інформаційний бюлетень – наповнені матеріалами прес-служб, офіційними заявами, повідомленнями із засідань різноманітних комісій, сесій, нарад тощо. Тексти статей здебільшого нечитабельні та не є власне журналістським продуктом, автори багатьох з них — це зазвичай головні спеціалісти, начальники структурних підрозділів органів виконавчої влади. Можливо, на “творчу” діяльність журналістів районок впливає тягар держслужбовця. А, як мовлять, на державній службі, як на військовій – солдат спить – служба йде, солдат стоїть – служба йде, солдат біжить – служба… йде. Іншими словами, зарплата все одно буде, то для чого зайве перенапружувати мізки…
Серед районок, правда, можна виділити ті, котрі прагнуть стати реальними конкурентами обласним газетам в районі («Вижницькі обрії», «Хотинські вісті» тощо). Також останнім часом спостерігається процес створення районних ЗМІ приватними структурами, що, можливо, підштовхне районки до більш якісної роботи. Однак ті ризики фінансового, технічного та організаційного характеру, що постануть перед районами після роздержавлення, відбивають бажання у комунальних ЗМІ до ініціювання роздержавлення. Залишаючись під владним крилом, зважаючи на економічну та політичну нестабільність, районки нині мають більше ґарантій свого існування.
Не можна не згадати про плюси для районних ЗМІ від владної опіки. По-перше, - це те, що окрім бюджетного фінансування, вони мають змогу заробляти на відкритій чи прихованій рекламі (в тому числі й політичній); по-друге, витрати на оренду приміщення, закупівлю обладнання здійснюють переважно співвласники – ради, адміністрації; по-третє, більшість редакторів районних газет— люди передпенсійного або середнього віку, звиклі працювати на когось, а не на себе, тим паче, в умовах гострої конкуренції тощо.
Іншими словами, сьогодні для районок роздержавлення – це невизначеність та необхідність знову розпочинати виснажливу та не завше виграшну для них боротьбу за виживання.
Відверто кажучи, не така вже в нас влада (особливо на місцевому рівні), котра так просто віддасть районні ЗМІ. Адже вони мають високий рейтинг довіри серед місцевого населення. А коли й віддасть їх, то тільки за умови, що вже матимуть достойного замінника для комунального ЗМІ (так хотіли вчинити в Сокирянському районі). Також, чим більше говорять про роздержавлення, тим більше обласні управління реєструють власних газет. Зокрема, управління лісового господарства, управління освіти й науки, управління земельних ресурсів, управління юстиції та ін. Їхні ЗМІ нагадують агітлистівки радянськтих часів: 1 сторінка – фото керівника управілння, 2 сторінка – розгорнуте інтерв’ю з ним, а також привітання, 3 сторінка – сухо-сзвітні матеріали спеціалістів управління. Ось така тепер у комунальна статистична журналістика (якщо так можна назвати).
Зрозуміло, що після можливого роздержавлення районні ЗМІ потраплять до рук різних бізнесово-політичних структур, котрі врешті-решт зрозуміли важливість володіння підконтрольними їм ЗМІ. І немає різниці – відбудеться такий перерозподіл до чи після виборів. А це, в свою чергу, особливо не змінить редакційного підходу до інформації. Тут необхідні зміни не лишень власників, але й якісні кадрові зміни в самих редакціях.
Осінні вибори питання про роздержавлення ЗМІ відкладають на невизначений термін. Не схоже, щоб депутати бралися дражнити «сторожового пса» влади. Та й ЗМІ надто не наполягають. А тому законодавчим вреґулюванням роздержавлення ЗМІ, мабуть, буде займатися вже новий склад верховної ради. Та навряд чи влада, розуміючи вплив реґіональних газет, радіо- та телепрограм на виборців, погодиться на прийнятні для комунальних ЗМІ реформи.
Надія Вірна

Від редакції:

У Сокирянах редактор районного радіомовлення одного разу виступила з критикою на адресу голови районної ради. Той не на жарт образився і вийшов зі складу співзасновників редакції та припинив її фінасування. Здавалось – крок до роздержавлення. А ні! Тишком-нишком він створив лояльне до власної персони комунальне радіо.
Що-що, а таке роздержавлене одержавлення нікому не потрібне.
 

Чернівецька обласна громадсько-політична газета «Час»

№22 (4250) від 31 травня 2007 року

Додати коментар

Ім'я, Прізвище* E-mail Захист від спаму* Текст повідомлення*  

Додати коментар