Чому Vogue все ще у моді?

Глянцеві журнали все ще в моді, незважаючи на нелегкі часи

Обсяги продажу газет знижуються. Телеаудиторія скорочується. Проте є одна гілка ЗМІ, яка має досить підстав для радощів, оскільки глянцеві журнали, особливо провідні видання, переживають кризовий шторм з приємною елегантністю.

Було би перебільшенням сказати, що вони зовсім не постраждали. Впродовж року дохід від реклами знизився приблизно на 18 % внаслідок чого випуски стали тоншими, а прибутки, певна річ меншими.

Проте обсяг продажів — показник, який найбільше хвилює редакторів — в цілому кращий, ніж передбачалося.

Він знизився загалом десь на 5%, в той час як в одному чи двох виданнях ця цифра навіть менша.

У порівнянні з тяжкою ситуацією у  Сполучених Штатах Америки,  де журнали закривалися, скрізь спостерігалося зниження видатків, а працівників звільняли,  британські глянцеві журнали розкошують.

Нікого не закрили. Було певне скорочення чисельності працівників, проте менше, ніж у газетах. Обсяг видатків звісно скоротився, проте на сьогодні немає жодних різких скорочень штатів.

Вищенаведене жодним чином не означає, що якщо обсяги реклами не піднімуться, то видавці продовжуватимуть підтримувати збиткові видання.

Без сумніву часи нелегкі, і вони могли б об’єднатися.

Навіть керівництво журналів та редактори виявили своє здивування щодо того, в який спосіб їм аж досі вдалося вистояти у бурі. Aлександра Шульман (Аlexandra Shulman), редактор журналу Вог, відверто зазначила: “Думаю, ми очікували гіршого стану справ.”

Луїз Чан (Louise Chunn), яка обійняла посаду редактора журналу Psychologies цього тижня, погодилася з цією думкою. “Ми добре справляємося,” сказала вона. “Всупереч зменшенню обсягів реклами та скасуванню підписки, глянцеві журнали обійшлись без закриттів.”

Насправді, не було жодного натяку на те, що видання можуть прогоріти. Отже, чому провідні місячники, які продавались по 4 фунти за випуск або близько того, зберегли таку частину своєї читацької аудиторії?

За вдалою здогадкою Шульман, яка була підтверджена дослідженням ринку, так склалося тому, що такі журнали моди як Вог “все ще є відносно дешевим задоволенням”. Навіть якщо люди пильнують свої домашні бюджети, оскільки фінансові реалії кусаються, глянцеві журнали можна розглядати як недорогий спосіб відходу від дійсності.

Як голлівудська фабрика мрій? “Певно, все не так просто, як там, - каже Шульман. - Проте наше дослідження показує, що люди приймають свідоме рішення купувати «Вог», тому що вони сприймають його як задоволення”.

“Для них важливий фізичний об’єкт, паперовий примірник «Вог».

Луїз Чан, колишній редактор журналів Good Housekeeping та InStyle, також вважає, що жінки сприймають провідні глянцеві журнали як сенсорний досвід, поєднання якості паперу, чарівності зображень, та погіршення рекламних оголошень. «Цей досвід неможливо отримати у глобальній мережі,» - сказала вона, нагадавши про ще одну відмінність між газетами, інформація з яких майже повністю пропонується для перегляду в Інтернеті, та журналами, які обмежують свою Інтернет-продукцію.

Шульман розглядає версію про те, що людей заполоняє дихотомія друкованого та представленого в Інтернеті. «В моделі безкоштовної інформації відсутня логіка,- каже вона. - Сайт відіграє свою роль, надає новини, яких ми не можемо затримувати через строки підготовки випуску, проте він не є місцем для наших зображень та статей.”

Вона вказує на вчорашнє оголошення про те, що «Вог» та Британська рада моди спільно заснували фонд в розмірі 200 тисяч фунтів для підтримки юних дизайнерських талантів Великобританії. «Це інформаційне повідомлення, яке ідеально підходить для сайту. Мине не менше шести тижнів, перш ніж ми зможемо надрукувати це в журналі.» Її переконання, що друкований журнал та сайт повинні доповнювати один одного не позбавлене здорового глузду, хоча деякі американські журнали закрились і повністю перемістились в Інтернет.

Зважаючи на те, що видавництво Conde Nast продає близько 220 тисяч примірників кожного випуску «Вог» і стверджує, що його читацька аудиторія становить близько мільйона людей, стає зрозумілим, що цей журнал лишається і популярним, і прибутковим.

Журналу Psychologies, який випускається видавництвом Hachette Filipacchi, усього чотири роки. Він зазнав незначного зменшення обсягів продажу у першому півріччі цього року до 117 тисяч примірників (з 132 тисяч примірників за відповідний період 2008 року). Проте зважаючи на те, що 46% його читацької аудиторії, яка становить близько 368 тисяч людей, належать до категорії річних передплатників, це забезпечує його привабливість для рекламодавців.

Всі провідні глянцеві журнали — такі як Harper's Bazaar, Tatler, Vanity Fair (який мав рекордний обсяг продажів у розмірі 101 тисяча примірників у першому півріччі цього року), Glamour, InStyle, Grazia, Esquire, GQ — залежать від збільшення до максимуму їхньої дорослої читацької аудиторії.

Слід зазначити, що тиражі більше впали на ринку журналів середньої категорії, і що тижневикам велося в цілому гірше, ніж місячникам. Проте, немає заперечень щодо факту, що їм усім найбільше потрібен підйом у рекламі.

Як повідомлялося в газеті Evening Standard минулого тижня, прибутки британського відділу журналів видавництва Condе Nast у 2008 році знизилися до 18.9 мільйона фунтів, що на 14 % менше, ніж у попередньому році. Зважаючи на дбайливе управління компанією своїми витратами, це означає що зниження викликане суто рекламною кризою.

Ніколас Колерідж (Nicholas Coleridge), Генеральний директор видавництва Conde Nast, ілюструє проблему низкою прикладів.

Великі будинки моди, які колись брали під свої рекламні оголошення скажімо 50 сторінок, скоротили свої замовлення до 42 сторінок, ювеліри, які раніше брали 30, тепер беруть 25, а косметичні компанії, які раніше випускали по вісім нових продуктів кілька років тому, тепер зменшили їх кількість до п’яти, що опосередковано вплинуло на рекламу.

Це просто пояснення, проте вони загострюють ключову проблему доходів. Як і слід було очікувати, Колерідж не втрачає оптимізму, стверджуючи що журнали його видавництва все ще приносять  “у маси більше реклами, ніж у період з 2002 по 2005 роки”.

На цей час, незважаючи на всю негативність, глянець не зійшов з глянцевих журналів. Схоже, що «Вог» (Vogue) все ще вельми в моді.

Автор: Рой Грінслейд (Roy Greenslade). Рой Грінслейд є професором журналістики при Лондонському міському університеті.

Оригінал: Thisislondon.co.uk

Джерело: www.redactor.in.ua

Переклад: «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна» - веб-партнер УАВПП

Додати коментар

Ім'я, Прізвище* E-mail Захист від спаму* Текст повідомлення*  

Додати коментар