«Ми віримо в силу правди — і знаємо, що світ нас чує». – Незважаючи на постійні загрози, виклики та невизначеність, рішучі українські журналісти та редакції не просто виживають; вони адаптуються, розвиваються та переосмислюють журналістику воєнного часу.

«Журналістика в сучасній Україні — це не просто професія, це передова оборони від інформаційної війни та вирішальний механізм для встановлення історичної правди та, зрештою, справедливості». — Сергій Томіленко 

Війна в Україні, яку широко вважають першою сучасною війною цього століття , також, мабуть, є найкраще задокументованою. Так само добре задокументовано вплив війни на новинні ЗМІ та те, як стійкі журналісти та редакції адаптувалися, щоб подолати постійні загрози та виклики.

Київський Інститут масової інформації активно проводить Барометр свободи слова та постійно оновлює своє дослідження воєнних злочинів Росії проти ЗМІ в Україні , розпочате в перший день російського вторгнення.

У березні Національна спілка журналістів України (НСЖУ) опублікувала « Від надзвичайних заходів до стратегічних рішень» – комплексне дослідження , яке виявляє додаткові критичні проблеми, з якими стикаються українські ЗМІ.

Ці дослідження, разом із численними іншими, зокрема комплексним дослідженням «Стан місцевих новин в Україні у 2024 році» Фонду розвитку медіа та дослідженням «Близько до нуля» NUJU та Free Press Unlimited , разом ілюструють обложений медіаландшафт, який стикається з постійними екзистенційними загрозами та викликами.

«Але прогрес досягнуто», — каже Олексій Погорєлов, президент Української асоціації медіабізнесу (UMBA), асоціації-члена WAN-IFRA. «Зрештою, виклики, з якими сьогодні стикаються громади в Україні, неймовірні. І для їх вирішення потрібні нові рішення, які, частково, місцеві ЗМІ не тільки можуть, але й ефективно забезпечують».

ВІДЕО : Місцеве ЗМІ «Зоря» («Схід сонця» англійською) у Золочеві, Харківська область, стикається з постійними обстрілами, проте редакція зосереджує зусилля на допомозі місцевим жителям знайти роботу в сусідній громаді, в Богодухові. 

Критичні проблеми: виживання та сталий розвиток

Ключові проблеми воєнної журналістики в Україні посилюються цілеспрямованими атаками Росії та підходом нової адміністрації США. «Раптове припинення міжнародного фінансування призвело до того, що багато видань мали значні борги перед друкарнями – у деяких випадках до 2500 євро – та невиплачені зарплати співробітникам. Це створило низхідну спіраль, з якої важко вийти», – пояснює Сергій Томіленко , президент Національної спілки журналістів України (НСЖУ).

Тож найтривожніший висновок звіту NUJU – що 26% регіональних ЗМІ зараз працюють взагалі без оплати праці своїх співробітників – можливо, не дивує.

«Хоча це демонструє надзвичайну відданість наших журналістів, це абсолютно нестійко та загрожує довгостроковому існуванню місцевої журналістики», – додає Томіленко.

Інші критичні проблеми включають пошкодження розподільчих мереж; перебої з електропостачанням та технічні вразливості, а також загрозу інформаційній безпеці в передових регіонах.

«Коли українські ЗМІ закриваються у прифронтових районах, російська пропаганда одразу заповнює порожнечу», – пояснює Томіленко. « Я на власні очі переконався у цьому під час свого нещодавнього візиту до Оріхова Запорізької області, де друковані газети залишаються єдиним надійним джерелом інформації, коли відключається електроенергія та інтернет».

Жінки в зоні бойових дій

Цей тиск посилюється для жінок, які по суті тримають в руках форт в медіаландшафті України. «Жінки стикаються не лише з ризиками війни, а й із специфічними викликами, пов’язаними з життям жінок у медіа», – каже Ліза Кузьменко, співзасновниця громадської організації «Жінки в медіа» (WIM). 

«Ми не просто висвітлюємо війну; ми переживаємо її, часто підтримуючи свої сім’ї, займаючись волонтерством або будучи переміщеними особами. Однак, попри страх, втому та горе, українські журналісти продовжують виконувати свою роботу з мужністю та гідністю. Ми віримо в силу правди — і ми знаємо, що світ нас чує».

Згідно з Гендерним профілем українських ЗМІ за 2024 рік, підготовленим WIM , жінки становлять 58% медіапрацюючої сили України та близько 70–80% журналістів. 

Але, зазначає Кузьменко: «У ЗМІ бракує чоловіків з низки причин, зокрема через труднощі, пов’язані з військовим призовом, небажання офіційно працевлаштовуватися та низьку заробітну плату». 

WIM надає всебічну підтримку жінкам-журналісткам, яка охоплює всі напрямки – від організаційної допомоги до психологічної та фінансової допомоги, а також включає дослідження, навчання, адвокацію – навіть інтерактивну карту, що відстежує онлайн-атаки на жінок-журналісток .

«Ми не обирали цю війну, але вона пришвидшила наше реагування на кризи та змусила нас знаходити креативні, часто нетрадиційні рішення», – каже Кузьменко. «Українським журналістам, особливо жінкам, довелося швидко адаптуватися, працювати під надзвичайним тиском та винаходити нові способи залишатися в безпеці, підтримувати зв’язок та бути ефективними. Цей досвід може бути цінним для міжнародної медіаспільноти, оскільки ми всі долаємо зростаючі загрози та невизначеність».

Стійкість через переосмислення

За всіма оцінками, реакція України на війну пропонує безцінні уроки – і надію на те, що буде після неї.

«З’явилися нові моделі співпраці між медіа-організаціями, які обмінюються ресурсами та контентом», – каже Томіленко, посилаючись на The Reckoning Project – міжнародну міжгалузеву ініціативу з документування воєнних злочинів та створення високоякісного медіаконтенту.

«Є й інші ознаки надії: зростаюче почуття солідарності в медіаспільноті; більш відкриті розмови про етику, безпеку, психічне здоров’я та гендерну рівність у медіа. Усе це показує, що журналістика в Україні не лише виживає, а й розвивається та знаходить нові способи реагування на реалії війни».

Однією з помітних трансформацій є зміна ролі журналістів у своїх громадах, розповідає Олексій Погорєлов з UMBA: «Журналісти привертають увагу до проблем, пропонують рішення та впливають на зміни у своїх громадах», – каже він, розповідаючи, як журналісти в Котельві, Полтавська область, допомогли громаді самоорганізуватися та відремонтувати сім аварійних мостів, а також як місцеві журналісти допомогли мешканцям Золочева, Харківська область, знайти роботу в сусідній громаді. 

«Ця величезна зміна – від простого «поширення інформації» та «інформування людей» до «залучення та об’єднання мешканців» – є водночас обнадійливою та корисною. Це надихає самих журналістів, бо вони бачать, що вони справді потрібні. І це показує мешканцям силу взаємодії та цінність якісної журналістики».

Стійкість духу та стійкість, продемонстровані українськими журналістами, також ілюструють силу солідарності та співпраці, і чому ми повинні продовжувати надавати підтримку, де це можливо.

«Міжнародна солідарність — чи то через екстрені гранти, обладнання, навчання з техніки безпеки, чи навіть просто повідомлення підтримки — нагадала нам, що наша робота має значення і що світ звертає на нас увагу», — каже Кузьменко.

«Особисто мені це дало сили продовжувати вперед у найважчі моменти. У професійному плані це допомогло нашій організації залишатися активною, підтримувати інших жінок-журналісток і продовжувати документувати історії, які потрібно розповідати — навіть у часи війни».

Більше звітів та ресурсів

• Медіаландшафт України 2022-2024 (Академія української преси)
• Список журналістів, убитих з початку повномасштабної агресії Росії (NUJU)
• У лютому Міжнародний інститут преси (IPI) опублікував результати трирічного моніторингового звіту « Під атакою: свобода преси через три роки після повномасштабного вторгнення Росії в Україну» , у якому детально описано вбивства, поранення або арешти журналістів, а також визначено кілька ключових проблем, з якими стикаються ЗМІ країни.
• Європейський мовний союз створив першу у світі платформу: Архів війни в Україні . Ця некомерційна платформа для спільного цифрового зберігання надає єдиний реєстр матеріалів, пов’язаних із вторгненням Росії в Україну. Завдяки інноваційним технологічним та методологічним підходам вона слугує інструментом для українських та міжнародних організацій для збереження історії та справедливого представлення подій у правовому, історичному та культурному дискурсі.

ДИВІТЬСЯ: Як місцеві ЗМІ об'єднують громади та вирішують спільні проблеми