Сертифікація, ліцензування рекламованої продукції. Як себе убезпечити?

Згідно з ч. 2 ст 8 ЗУ «Про рекламу» розповсюджувачі реклами не можуть поширювати рекламу, якщо відповідно до законодавства види діяльності або  товари, що рекламуються, підлягають обов'язковій сертифікації або їх виробництво чи  реалізація вимагає наявності відповідних дозволу, ліцензії, а рекламодавець не надав розповсюджувачу реклами копії таких  сертифіката, дозволу, ліцензії, засвідчених у встановленому порядку (зміни вносились Законом України  N 145-VI від 18.03.2008).

Очевидно, що дана норма була направлена на полегшення роботи контролюючих органів і позбавлення їх необхідності пошуку самих рекламодавців, які по  логіці Закону «Про рекламу» повинні відповідати за замовлення розповсюдження реклами, забороненої законом.

УАВПП дослідила законодавство України що регулює видачу дозволів, сертифікатів, ліцензій, з практичних міркувань було направлено два запити про доступ до публічної інформації, у відповідях на які Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики надав свої роз’яснення.

В результаті моніторингу законодавства УАВПП виявила базові  правові акти, що регулюють порядок видачі дозволів, ліцензій, сертифікатів: Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005.

Ст. 9 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначає вичерпний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Усі інші види діяльності, які не входять до переліку, відповідно не мають ліцензуватися.

Питання сертифікації продукції як зазначає Держспоживстандарт регулюються нормами Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року №46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію», на виконання якого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики  від 1 лютого 2005 року №28, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 травня 2005 року за №466/10746, затверджено Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні. Слід зазначити, що Декрет передбачає ще і добровільну сертифікацію.

Таким чином, розповсюджувач реклами має перевірити рекламовану продукцію/послуги чи особу, що їх надає, спершу за переліком ліцензованих видів діяльності відповідно до Закону, а потім за переліком продукції,що підлягає сертифікації.

Законодавством визначено вичерпний перелік випадків, при яких рекламодавець повинен мати ліцензію на вид діяльності чи сертифікат на товар, що рекламується.

Однак в Україні передбачено ряд регуляторних процедур дозвільного характеру, які необхідні для започаткування та провадження підприємницької діяльності. Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» встановлює, що документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок,  рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права  на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт  господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення  господарської  діяльності  або   видів   господарської діяльності. Такий перелік дозвільних документів є надзвичайно широким, його громіздкість та неврегульованість є суттєвою перешкодою як для рекламодавців так і для самих розповсюджувачів реклами. На практиці Фізичні особи-підприємці найчастіше стикаються із необхідністю одержання дозволів органів пожежного нагляду, нагляду за охороною праці, державної санітарно-епідеміологічної служби. Таким чином, без детального вивчення законодавства розповсюджувачам реклами важко з’ясувати чи потребує насправді рекламована діяльність чи товар спеціального дозволу.

УАВПП рекомендує при укладанні рекламних договорів із рекламодавцем обов’язково передбачати, що рекламодавець передає усі дозвільні документи, або ж у разі їх ненадання гарантує, що його діяльність не потребує ліцензії, спеціального дозволу або виробництво чи реалізація рекламованого товару  не підлягають обов’язковій сертифікації. У договорі варто зазначати, що у разі притягнення видання до відповідальності, рекламодавець зобов’язаний відшкодувати збитки завдані у наслідок ненадання відповідних дозвільних документів.

Що стосується форми копій дозволів, які рекламодавець повинен надавати розповсюджувачеві, то законодавством України прямо не встановлено вимог до копій. Однак, як свідчить практика відсканованої версії дозволу, ліцензії, сертифіката для контролюючих органів недостатньо. УАВПП рекомендує при вирішенні даного питання використовувати положення Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003, який встановлює, що вимоги щодо оформлювання реквізитів документів можна поширювати на всі класи уніфікованих систем документації.

П. 5.27 Національного стандарту передбачає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Приклад

     Згідно з оригіналом

     Секретар                    Підпис Ініціал(и), прізвище

     26.07.2001

Поширеною і безпечною є практика завірення копії дозволу печаткою та підписом уповноваженої особи рекламодавця.

Таким чином для повного убезпечення себе від відповідальності і майнових збитків видання повинно мати завірені підписом і мокрою печаттю ксерокопію сертифікату, дозволу, ліцензії, або ж  гарантію того, що такі документи не є необхідними.  

Додати коментар

Ім'я, Прізвище* E-mail Захист від спаму* Текст повідомлення*  

Додати коментар