Розвиток українського самоврядування залежить не тільки від політичних та економічних процесів, а й від поінформованості та участі в них простого виборця. І тут роль посередника між громадою та владою мають відігравати журналісти. Посібник “Громадянська журналістика: місцеве самоврядування, участь громадськості і професійні стандарти ЗМІ”, який видали в рамках проекту Світового банку/PADCO/МЦПД “Голос громадськості”, має допомогти журналістам не тільки краще зрозуміти реалії та проблеми місцевого самоврядування в Україні, а й вдосконалити свою професійну майстерність у висвітленні такої тематики

Суспільство потребує ініціативних, самостійних медійників, які формують власну політику і вміють зацікавити свого читача, слухача чи глядача якісним матеріалом. Журналісти місцевих ЗМІ повинні розповідати своїм аудиторіям речі, які цікавлять їх не просто як громадян України, а і як мешканців певного міста.

Довіра до ЗМІ відчутно зростатиме, якщо журналісти демонструватимуть глибоку обізнаність з реальними механізмами участі громадськості в місцевому самоврядуванні, а також усвідомлюватимуть свою особливу роль у цьому процесі.

Місцеве самоврядування як “криве дзеркало” у ЗМІ
ЗМІ, окрім інформування, забезпечують суспільну комунікацію, формують систему зв’язків між різними суспільними групами та інститутами. Від того, наскільки коректно і повно засоби масової інформації “перепускають” інформацію між цими групами та інститутами, залежить і їхнє взаємне сприйняття. Для місцевих ЗМІ повнота й коректність подання інформації набувають вирішального значення.

Нинішній “вигляд” місцевого самоврядування має багато хиб, передусім через його недосконалість, а також невизначеність з розподілом повноважень внаслідок здійснення політичної реформи. Певних спотворень “вигляду” місцевого самоврядування надають і засоби масової інформації. Такий стан зумовлює, зокрема, надмірна політизація ЗМІ, а отже, і готовність подавати матеріал спрощено, відображаючи позицію певної політичної сили чи політичної персони.

Надто тривалий активний політичний період спричинив до того, що в ЗМІ виробився особливий “слух” на політичні події та гасла, який відповідні замовники заохочують ще й матеріально. За межами політичних дискусій стало важко побачити саму подію, новину чи тенденцію.

Автори посібника переконані, що завдяки відмові ЗМІ від спрощеного підходу до висвітлення міського життя місцева влада матиме привабливіший вигляд в очах громадськості. Адже громада, обізнана з реальною ситуацією, з усією сукупністю проблем і пропозицій щодо їх вирішення, зможе, по­перше, дедалі частіше висувати до влади лише справедливі й обґрунтовані претензії, по­друге, швидше усвідомлювати і свою роль у подоланні цих проблем.

Поради для місцевих журналістів
1. Використовуйте тематичну сегментацію. Незалежність сучасного журналіста визначають не тільки звільнення від політичного тиску та скасування цензури. Незалежний журналіст – це людина, яка передусім усвідомлює свою соціальну функцію та мету своєї діяльності, а засобами журналістики послуговується як професійним інструментом.

За наявності численних подій журналісти практично отримують готову інформацію у вигляді прес­анонсів, прес­релізів і стають від них залежними. Тож у моменти, коли подій немає (у невеликих містечках мертві інформаційні сезони трапляються набагато частіше), мало хто з журналістів шукає і аналізує інформацію самостійно. Вирішенням цієї проблеми повинна стати галузева сегментація.

Галузева чи тематична сегментація – це набір питань і проблем, властивих певній галузі економіки чи темі, на висвітленні якої спеціалізується журналіст. Такий вибір здебільшого сталий, але його можна поповнювати новими підходами до вирішення задавнених проблем, новими оцінками, а також проблемами та питаннями. Тож головна робота медійника полягає у збиранні та структуруванні інформації – відповідно до спеціалізації, щоб у потрібний момент “видобути” ту чи іншу інформацію з “шухляди” й зробити з неї повноцінний самостійний матеріал.

Переваги тематичної сегментації полягають у тому, що журналіст:

· планує свою роботу на тривалий час;

· не хапається за будь­яку тему, в якій часто не розбирається;

· одразу подає суспільству новину, що стосується його тематики;

· самореалізовується і готує змістовні аналітичні матеріали.

2. Беріть поклади інформації з “надр” органів влади. Органи влади для журналіста – невичерпний “клондайк”, що містить різноманітну, змістовну, коректну інформація, і невтомні генератори інформаційних приводів. Отримавши доступ до цих щедрих джерел, медійник може заощадити багато зусиль і часу на пошук ідей і тем для публікацій, радіо­ та телеповідомлень.

Існують два способи добування інформації:

· самостійний пошук джерел інформації в структурах влади;

· використання можливостей прес­служби та фахівців зі зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації.

Шукаючи інформацію самостійно, журналіст повинен чітко орієнтуватися у владних коридорах, знаючи структуру, функціональні обов’язки та повноваження тих чи інших підрозділів і посадових осіб. Виявивши наполегливість і застосувавши фаховий підхід, медійник може назбирати чимало корисної інформації.

Прес­служби зазвичай відчутно полегшують життя журналістам, бо досить часто діють за принципом: “Якщо хочеш, щоб це було написано гарно, напиши це сам”. Водночас використання інформації прес­служб не повинно перетворюватися на переписування чужої праці.

3. Пишіть влучні заголовки. Знайомство з матеріалом починається з заголовка. Від того, як журналіст придумає заголовок – цікавий чи нецікавий, залежить, чи відбудеться знайомство взагалі.

Заголовок повинен не тільки відповідати темі матеріалу, а й бути лаконічним. Лаконічні заголовки читач краще сприймає і так само краще запам’ятовує.

Водночас заголовки можуть бути й довгими – українські медійники намагаються переходити на західні журналістські стандарти. Такі заголовки виконують переважно інформаційну функцію – оскільки вони підказують читачеві, про ще саме йтиметься в матеріалі. Ще краще читач сприймає неформальні, так звані творчі заголовки.

Посібник для місцевих журналістів “Громадянська журналістика: місцеве самоврядування, участь громадськості і професійні стандарти ЗМІ” підготовлено за підсумками двомодульного тренінгового курсу “Громадянська журналістика”, який у рамках проекту “Голос громадськості” організували Український освітній центр реформ та Інститут демократії Пилипа Орлика. Авторський колектив: Вадим Прошко, Аліна Глушаєва, Оксана Колісник, Сергій Губін, Алла Федорина, Андрій Горбаль. Виконавці проекту “Голос громадськості” – Світовий банк, компанія PADCО та Міжнародний центр перспективних досліджень. Проект “Голос громадськості”, який завершиться 2007 року, працює за фінансової підтримки Канадської агенції міжнародного розвитку (CIDA).

Для членів УАВПП:
З приводу отримання даного посібнику в електронному вигляді, звертайтесь, будь-ласка за адресою Этот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script

УАВПП