З 31 березня 2004 року по 26 червня 2006 року Степан Романюк працював на посаді директора – головного редактора Державного підприємства „Редакція газети „Магістраль”, при чому термін дії його контракту був до 31 березня 2008 р.

Як каже С.Романюк, 18 травня 2006 року його як головного редактора газети „Магістраль” терміново викликали в управління Державної адміністрації залізничного транспорту і запропонували написати заяву про звільнення за власним бажанням. Приводом нібито став підготовлений до друку, але не опублікований текст у рубриці „Колонка редактора” під назвою «Предвыборные обещания и ценовая реальность»: газета не має права критикувати політику уряду в частині підвищення цін та тарифів на комунальні послуги, а в матеріалі саме про це йшла мова.

Матеріал був знятий з номеру. С.Романюк розглядає це як акт цензури, однак зняття матеріалу не перешкодило звільненню його з посади. 22 травня Генеральним директором Укрзалізниці В.І Гладкіх був виданий наказ № 484/ос про надання С.Романюку відпустки з наступним звільненням з 26.06. 2006 р. Згідно з цим наказом позивача було звільнено з посади директора – головного редактора ДП „Редакція газети „Магістраль”, переведено на іншу посаду в штаті підприємства та припинено дію його контракту.

Жодних причин та підстав звільнення з посади та дострокового припинення дії контракту в наказі, за словами Степана Романюка, не міститься. Він, як позивач по справі також заявляє, що не давав згоди на переведення себе на іншу посаду і розцінює дії керівництва Укрзалізниці як порушення не лише умов його контракту, але й норм трудового законодавства. З 22 травня по 14 вересня 2006 року позивач перебував на лікарняному і вважає своє звільнення незаконним, так як статтею 40 Кодексу законів про працю України заборонено звільнення працівника під час перебування у його відпустці та під час його хвороби.

Але Степан Романюк стверджує, що цензура в системі Міністерства транспорту і зв’язку була встановлена на адміністративному рівні. Він посилається на наказ „Про затвердження порядку оприлюднення інформації про діяльність Мінтрансзв’язку засобами масової інформації та в системі електронних комунікацій та Основних засад інформаційної політики по роботі зі ЗМІ та громадськістю Мінтрансзв’язку України”, виданий 9 лютого 2005 року під номером № 39. С.Романюк зауважує: «документ об’ємний і цікавий спробою чи не вперше в історії незалежної України офіційно запровадити цензуру в підконтрольних засобах масової інформації. Одна лише цитата: „Інформаційні матеріали, що оприлюднюються в засобах масової інформації, попередньо надаються до Прес-служби”. Це є ніщо інше, як введення прямої цензури всупереч ст.2 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, яким забороняється будь-яке попереднє узгодження підготовлених до друку текстів».

Треба зазначити, що звільнення позивача з посади було проведено ще за колишнього Гендиректора Укрзалізниці, В.Гладкіх, якого С.Романюк звинувачує у використанні газети в ході передвиборчої кампанії. За словами екс-головного редактора газети Управління по зв’язках із громадськістю Укрзалізниці, яке очолює О.Макаренко, на період передвиборної кампанії перетворилось в «передвиборчий штаб партії „Відродження”», а на початку лютого начальник управління у зв’язках з громадськістю О. Макаренко запропонувала йому збільшити тираж газети до 200 тисяч примірників та організувати його безплатне розповсюдження серед населення. Степан Романюк каже, що запитав, хто ж буде замовником цього тиражу і хто буде нести такі витрати, але «конкретної відповіді не було», тому він відмовився виконувати це розпорядження. 16 лютого 2006 року йому було оголошено догану з формулюванням „за несвоєчасне виконання доручення щодо збільшення обсягів підписки на газету „Магістраль” за рахунок коштів залізниць з метою її безкоштовного розповсюдження малозабезпеченим ветеранам галузі”. За підрахунками тоді ще Головного редактора у разі виконання цього розпорядження галузь зазнала б збитків не менше ніж на 2 000 000 гривень.

14 квітня газета «Магістраль» опублікувала статтю на правах реклами про діяльність „Експрес-банку”. Банк – давній партнер газети, з ним був підписаний договір на довгострокове обслуговування. В тексті реклами мова йшла про досягнення банку за останні роки. За словами С.Романюка вже після появи цієї публікації, 17 квітня В.Гладкіх звернувся до нього з вимогою написати заяву про звільнення. Преса в той час дійсно писала про конфлікт між банком та Укрзалізницею і швидку заміну Укрзалізницею Експрес-банку, що її обслуговував, на інший банк.

Але керівництво в Укрзалізниці вже встигло змінитися. Степан Романюк звертався до нового Генерального директора «Укрзалізниці» Володимира Козака, але каже, що реакції на свої звернення таки не отримав. Пан Романюк заявляє, що усвідомлює: навіть в разі поновлення судом його на посаді директора-головного редактора Державного підприємства „Редакція газети „Магістраль”, працювати далі там Головним редактором він, мабуть, не зможе.

В будь-якому випадку Інститут масової інформації готовий вислухати й оприлюднити позицію Укрзалізниці та її посадових осіб (як колишніх так і теперішніх) у даному конфлікті.

Якщо С.Романюку вдасться у судовому порядку добитися встановлення фактів цензури, про які він говорить, це буде ще одним доказом необхідності введення редакційних статутів у друкованих ЗМІ. Але змінити норму закону значно простіше, ніж змінити стереотипи стосунків власника газети з її творчим колективом.

ІМІ