|
 «Телекритика» розпочинає публікацію моніторингу інформаційного простору в ході передвиборної кампанії у Києві, який проводить Інститут політичних технологій. Вашій увазі пропонується аналітичне узагальнення інформаційного простору за такими напрямками: електронні ЗМІ (інтернет), центральні телеканали та друковані видання.
Київські перевибори в інформаційному просторі. 18 березня – 18 квітня 2008 року.
Передмова
Фактично від самого моменту ухвалення Верховною Радою постанови про дострокові вибори в Києві (18 березня 2008 року) розпочалася активна фаза виборчої кампанії, яка ознаменувалася визначенням основними політичними гравцями як свого ставлення до самого факту перевиборів, так і формату участі у них. Протягом цілого місяця тема київських дострокових виборів залишалася топовою в інформаційному просторі.
З аналізу випливає, що початок виборчої кампанії в Києві, швидше за все, став повною несподіванкою для всіх політичних сил, включаючи її ініціаторів. Жодна з них не була готова до такого, доволі раптового, розвитку подій. Основним гравцям фактично з нуля, в «пожежному» порядку, довелося формувати власні інформаційні стратегії.
Досліджуючи інформаційний простір протягом місяця від початку кампанії, ми спробували узагальнити основні тенденції і дати характеристику тим інформаційним процесам, які, на нашу думку, стали ключовими в контексті перевиборів столичної влади.
Інтернет
З огляду на особливість висвітлення політичних подій в електронних ЗМІ (розширена можливість охоплення великої кількості тем), київські вибори, не зважаючи на свою резонансність, так і не стали топ-темою цього періоду порівняно із загальноукраїнськими. Серед тих подій, що отримали більше висвітлення, ніж київська тематика, можна назвати роботу Верховної Ради та її блокування, 100 днів уряду Тимошенко, протистояння між Кабінетом Міністрів України та Секретаріатом Президента, конфлікти всередині коаліції, ситуацію навколо Плану дій щодо членства України у НАТО.
Повідомлення в інтернет-виданнях переважно мали нейтральний характер. Діяльність політичних сил висвітлювалася новинарями в прямій залежності від їхньої активності на ниві створення інформаційних приводів та подальшого їх використання.
Серед основних акторів київського політичного театру в інтернет-виданнях найповніше висвітлювалась діяльність мера Києва Леоніда Черновецького та його команди. Якщо порівнювати з іншими суб’єктами, то команду Черновецького можна назвати такою, що була найбільш підготовленою до київських перевиборів. І без того активна робота з висвітлення господарської та соціальної діяльності столичної влади з початком виборчої кампанії інтенсифікувалася. Команда мера, широко використовуючи можливості свого владного статусу, активно висвітлювала свою діяльність. Основний акцент був зроблений на власній аполітичності та масштабній праці на користь киян.
Активність опонентів Черновецького була на порядок нижчою, а їх інформаційні атаки не мали належного успіху. Одним з таких ударів, спрямованих на зіпсування іміджу команди Черновецького як «ефективних господарників», була організація страйку маршрутних таксі. Але у зв’язку з невеликою кількістю протестувальників та вчасними контрзаходами КМДА, направленими на стабілізацію роботи транспорту (шляхом збільшення парку комунального транспорту на час страйку), ця піар-акція була знівельована, і протягом кількох днів пішла на спад.
Головною інтригою першого етапу кампанії стала можливість висунення «єдиного» кандидата від демократичної коаліції. Інтернет-видання ще до появи кандидата Турчинова досить скептично ставилися до самостійної кандидатури від БЮТ, справедливо вказуючи на необхідність висунення «єдиного» кандидата від демократичної коаліції. За цей час отримала життя версія про можливість висування кандидатури Юлії Тимошенко на посаду мера Києва у зв’язку із електоральною слабкістю інших членів її команди. Аргументами на користь кандидатури Тимошенко називалися можливість відходу від невдалої економічної політики уряду та вигідний стартовий трамплін для президентської кампанії.
Інтернет-видання не висвітлювали в якості єдиної команди як демократичну коаліцію в цілому, так і Блок «Наша Україна – Народна самооборона. Жоден із заходів не було проведено кількома політичними партіям разом. У ЗМІ створюється враження, що представники НУНС поки що беруть участь у виборчій кампанії досить нескоординовано. Однак, у темі необхідності висунення «єдиного кандидата» від демократичних сил, спікери від НУНС демонстрували інформаційну повну послідовність. Критика «ідейного» опонента – команди діючого мера – в інформаційній компанії блоку також була на належному рівні, але спільний «атакуючий меседж» не є рельєфним.
Інформаційні приводи від Блоку Віталія Кличка, як правило, базувалися на критиці діяльності нинішньої київської влади та були здебільшого направлені особисто проти Леоніда Черновецького.
Користуючись нагодою київських виборів «засвітитись» в інформаційному просторі, з’явились повідомлення від різноманітних політичних сил-аутсайдерів щодо претензій на місця у виборчих органах загальноміського значення. Це і повідомлення про можливість об’єднання зусиль лівих сил для спільного походу на Київ, і висування своїх кандидатів від невеликих політичних партій, таких як ГО «Свобода», Зелена партія, партія «Райдуга» тощо.
Телебачення
Ведучи мову про телебачення ми, насамперед, говоримо про особливості подання київських новин центральними телеканалами. В цьому контексті одразу привертає увагу очевидний факт. На жаль, центральні телеканали, у змаганні за глядача та намаганнях не виходити за межі редакційної політики, часто нехтують принципами об’єктивності. Пропонована інформація нерідко виглядає неприховано заангажованою та відображає маніпулятивні прийоми суб’єктів кампанії.
Варто наголосити, що телеканали, не зважаючи на наявність чи відсутність «симпатій» до учасників виборчих перегонів, так чи інакше намагаються подавати цілісний зріз інформаційної картини. Такі особливості подання інформації і визначили загальну тональність висвітлення тематики телеканалами.
Блискавичний старт виборчої кампанії плавно трансформувався у фазу затяжних політичних дискусій на тему: «Бути чи не бути «єдиному» кандидату від демократичних сил?» та співпав у часі із початком активної фази протистояння ключових політичних гравців у країні. Фактично у контексті цього і відбувається висвітлення ходу перевиборів.
Деяке зволікання БЮТ із висуненням власного кандидата на посаду столичного мера на першому етапі кампанії вивело в лідери за кількістю згадок Віталія Кличка, який послідовно демонструє активність на київському рівні. Пан Кличко виступає в інформаційних випусках телеканалів неодмінно у якості «потужного другого номеру».
Леонід Черновецький, у порівнянні з іншими претендентами, має значну перевагу по кількості сюжетів (здебільшого нейтрального характеру) через висвітлення його діяльності як міського голови.
Інформаційним «коником» команди пана Черновецького, окрім соціальних питань, стають проблемні забудови міста (Жовтнева лікарня, Паркова алея тощо). Саме на скасування незаконних забудов з одночасною критикою «латифундистів» від БЮТ робить ставку столичний мер. Проте, зазначена тема не отримує переважного висвітлення у телевізійному ефірі. Значно більшу увагу телеканалів привернуло призупинення Держказначейством соціальних виплат КМДА малозабезпеченим киянам.
Домінування Леоніда Черновецького в інформаційному просторі та оприлюднення телеканалами численних соціологічних опитувань, які засвідчують перевагу столичного градоначальника, практично не зустрічало аргументованої критики опонентів.
Напевне, єдиним цікавим моментом протягом виборчої кампанії для іронічно налаштованих СТБ та Нового каналу був конфуз під час брифінгу щодо отримання посвідчення кандидата в мери – пан Черновецький випадково назвав себе мером України. Телеканал «Україна» також назвав обмовку мера «фройдівською».
Серед інших кандидатів найбільшу увагу телеканалів привернули Віктор Пилипишин, Віталій Кличко, Олександр Турчинов. Решта кандидатів були майже не представлені.
Преса
Для друкованого сегменту інформаційного простору рішення Верховної Ради про призначення перевиборів столичної влади не стало несподіванкою. Видання невідкладно й активно долучили до обговорення проблеми значну кількість експертів та політологів. Спільні коментарі та висновки стосуються тези про високу ймовірність перемоги ЛеонідаЧерновецького у разі, якщо коаліція не зможе висунути «єдиного» кандидата. Одразу констатується, що головним і найскладнішим конкурентом Леоніда Черновецького стане ВіталійКличко. Однак, спостерігаючи за внутрішніми процесами у демократичній коаліції, через тиждень після призначення перевиборів преса робить висновок: швидше за все, коаліція не зможе обрати претендента.
Команда пана Черновецького швидко зреагувала на початок виборчої кампанії. Використовуючи потенціал ряду столичних періодичних видань, представники КМДА та Київради починають активно звітувати про виконану роботу, плани щодо реконструкції міста та подальше підвищення соціальних виплат для малозабезпечених верств киян. Навіть після енергійного включення інших учасників виборчих перегонів рівень представлення у друкованих ЗМІ інформації від команди Черновецького кількісно перевищує показники інших кандидатів.Обсяг публікацій в декілька разів вищий за аналоги конкурентів.Серед лідерів висвітлення також Віталій Кличко, Віктор Пилипишин та Олександр Турчинов.
Близьким до БЮТ виданням «Вечерние вести»була зроблена спроба активізувати агресивну інформаційну кампанію проти Леоніда Черновецького особисто та членів його команди у КДМА та Київраді. Основним напрямком критики стала тема незаконного розбазарювання столичної землі. Проте значного висвітлення цей напрям критики столичної влади поки що не отримав.
Знаковим стало оприлюднення соціологічного дослідження, проведеного «Юкреніан соціолоджіс сервіс», на основі яких преса утвердилася у трьох ключових висновках:
- чинний мер має великі шанси на перемогу;
- «єдиного» кандидата від коаліції не буде;
- Віталій Кличко повинен стати одним і основним супротивником Леоніда Чернівецького, інакше демократичні сили програють вибори мера столиці.
За характером коментарів відчувається – більша частина друкованих ЗМІ опосередковано підтримують ідею, що Кличко був би найкращим «єдиним» кандидатом.
Досить неочікуваною стала критична реакція преси щодо офіційної першої п’ятірки Блоку Віталія Кличка. Знакові коментарі:
- Кличко «пригрів» командуОмельченка;
- у новому оточенні Кличка опинилися і люди Ющенка (Іван Плачков);
- серед ноу-хау команди Кличка — існування цілого ряду загадкових «закордонних» інвесторів.
Після висунення БЮТ Олександра Турчинова кандидатом на посаду Київського голови у більшості періодичних видань починає домінувати спільний висновок: це остаточно поховало ідею щодо «єдиного» кандидата від коаліції. Відчувається опосередковане розчарування та певне обурення деяких авторів тим, що коаліція так і не змогла дійти згоди щодо «єдиної» кандидатури на посаду мера. Водночас у пресі не зустрічаються конкретні звинувачення у провалі планів щодо цього питання.
В цілому, перевибори столичної влади як інформаційний привід для друкованих ЗМІ перекриваються лише візитом президента Сполучених Штатів Джорджа Буша та останніми подіями навколо конфлікту між Президентом та прем’єром. У висвітленні тематики видання намагаються дотримуватись принципу рівного підходу до позицій сторін. Виключенням є лише ті періодичні видання, які однозначно орієнтовані на певну політичну силу.
Висновки:
1. Дострокові вибори у Києві висвітлюються не як регіональна подія, а у тісному взаємозв’язку із загальноукраїнськими процесами. Київський плацдарм для більшості головних гравців є лише елементом загальнополітичної війни. Тому інтерес ЗМІ до тематики залишається на стабільно високому рівні.
2. З огляду на важливість Києва як столиці України та потужного організаційного, фінансового та електорального ресурсу основна риторика претендентів мало стосувалася власне міських проблем, за винятком транспортних питань та незаконних забудов.
3. ЗМІ констатують надмірну заполітизованість виборчого процесу, який в підсумку негативно впливає на розвиток міста.
4. Характер інформаційних стратегій основних політичних гравців переважно контраверсійний, а не конструктивний. Основним прийомом є різноманітні звинувачення опонентів, а не пропонування власних ініціатив розвитку міста.
5. В інформаційному просторі в кількісному вимірі позиція Черновецького та його команди поки є домінуючою. Активність інших претендентів висвітлюється тотожно їх діяльності: Віталій Кличко, БЮТ та Олександр Турчинов, Віктор Пилипишин. Решта кандидатів представлені незначною мірою.
6. У ЗМІ широко розповсюджена думка про високу ймовірність перемоги нинішнього міського голови, за умови відсутності «єдиного» кандидата та незміни виборчого законодавства.
7. Проблемою є велика кількість інформаційно-аналітичних матеріалів відверто замовного характеру на користь основних учасників виборчого процесу.
Антон Даниленко, Євген Шаян, Віктор Дибань, Геннадій Короткий, Інститут політичних технологій
Телекритика |
