20 жовтня український парламент у першому читанні схвалив два законопроекти щодо обмеження реклами алкогольних і тютюнових виробів. Також прийнято рішення про їх доопрацювання й об’єднання в один законопроект при підготовці до другого читання.

Перший проект закону був поданий Миколою Томенком, фракція Партії Регіонів майже в повному складі не проголосувала за нього, але проект все ж набрав рівно мінімум необхідних голосів – 226. Другий же проект вносився Борисом Безпалим і набрав уже 399 голосів. Дані законопроекти вже давно «на слуху» в газетярів, оскільки затвердження їх як закону мало б спричинити приплив замовлень на рекламу відповідних товарів саме до друкованих видань, оскільки іншого способу масово рекламувати тютюнові й алкогольні вироби просто не залишилося б.

На даний момент стаття 22 Закону України «Про рекламу» поки що допускає рекламу алкоголю й тютюну засобами зовнішньої реклами, наприклад за допомогою біг-борів. Реклама алкоголю також дозволена на радіо й телебаченні в нічний час, з 23-ї вечора по 6-у годину ранку.

Законопроект М.Томенка передбачає заборону реклами відповідних товарів засобами зовнішньої реклами і, крім алкогольних виробів стосується також обмеження реклами і слабоалкогольних виробів. А законопроект Безпалого про слабоалкогольні напої не згадує, проте дозволяє рекламу алкогольних і тютюнових виробів лише у відповідних спеціалізованих виданнях, на спеціальних виставках або в самих торгівельних закладах, де вони продаються (виняток зроблено для шампанського України, вина колекційного, вина контрольованого найменування). Таким чином, законопроект Томенка залишає можливість рекламувати тютюнові вироби й алкоголь на сторінках будь-якої газети чи журналу (крім першої та останньої сторінки видання, а також крім видань, призначених переважно для неповнолітніх, або частин видань, розрахованих на зазначених осіб). Інший законопроект, поданий депутатом Безпалим, передбачає більш жорсткі обмеження на рекламу відповідних товарів, тобто допускає таку рекламу лише в спеціалізованих виданнях про такі вироби. Зрозуміло, що звичайні друковані засоби масової інформації такими спеціалізованими виданнями не є і заради приваблювання рекламодавців ставати такими, тобто змінювати тематичну спрямованість та й усю свою концепцію, не будуть. Отже, проект закону від Безпалого фактично унеможливлює «перехід» відповідних рекламодавців до газетярів. Оскільки два законопроекти вирішено об’єднати, поки що не відомо чий варіант, Томенка чи Безпалого, буде взятий за основу законопроекту перед його другим читанням.

Пропоновані відомими народними депутатами законодавчі зміни мають під собою суттєві юридичні та фактичні підстави. 15 березня 2006 року Україна ратифікувала Рамкову конвенцію Всесвітньої організації охорони здоров’я по боротьбі проти тютюну. Відповідно до статті 13 Рамкової конвенції „Сторони визнають, що повна заборона на рекламу, стимулювання продажу й спонсорство приведе до скорочення споживання тютюнових виробів”. Микола Томенко в пояснювальній записці до законопроекту наводить наступні дані: в Україні щорічно гине від хвороб, пов'язаних з тютюнопалінням 120 000 осіб, понад 10 000 помирає внаслідок випадкового отруєння алкоголем. Згідно з Рамковою конвенцією кожна сторона-держава, що її підписала і ратифікувала, відповідно до своєї конституції або конституційних принципів, вводить повну заборону на всю рекламу, стимулювання продажу й спонсорство тютюнових виробів або застосовує обмеження всієї реклами, стимулювання продажу й спонсорства таких виробів. У зв'язку з цим кожна Сторона має прийняти відповідні законодавчі, виконавчі, адміністративні та/або інші заходи.

Щодо боротьби з надмірним вживанням алкоголю, то Україна аналогічної конвенції не підписувала, хоча результати голосування у Верховній Раді показують, що депутати визнають необхідність вжиття обмежувальних заходів і по цьому виду товарів. Можливість введення в Україні загальної заборони на рекламу алкоголю й тютюну може викликати дискусії щодо конституційності таких заходів, хоча до такої ініціатив поки що й не дійшло. Значно більший ефект, очевидно, може дати цінова і податкова політика щодо збільшення цін на тютюнові вироби в 3-4 рази і, відповідно, зменшення їх доступності, особливо це стосується неповнолітніх споживачів такої продукції. Збільшення цін на алкогольні вироби такого ефекту очевидно не дасть – багато охочих до „вогняної води”, якщо не зможуть собі дозволити постійно придбавати її у магазині, то стануть „гнати” її самотужки на самогонних апаратах.

Повернімося все ж таки до друкованих засобів масової інформації та ефекту, який може справити на них ухвалення відповідних законопроектів як законів. Якщо припустити, що в основу єдиного проекту закону, розробленого на базі законопроектів Томенка й Безпалого, буде покладено обмеження на рекламу алкогольних і тютюнових виробів відповідно до томенківських пропозицій, тобто рекламу цих товарів можна буде розміщувати в більшості друкованих ЗМІ, а не лише у спеціалізованих виданнях, то можна змоделювати наступну картину. Рекламодавці від власників біг-бордів перейдуть до популярних газет і журналів, які мають великий тираж і велику кількість читачів. Мабуть, не варто сподіватися, що власники відомих тютюнових чи алкогольних брендів прийдуть розміщувати свою рекламу в районні газети з накладом менше 5 000 примірників; це відома закономірність: рекламодавець тяжіє до потужних ЗМІ, що мають велику аудиторію, а на більш дрібні видання він звертає увагу лише тоді, коли їхня аудиторія не покривається крупнішим засобом масової інформації. Враховуватиметься також і „персональний склад” аудиторії друкованого видання: ніхто не даватиме рекламу алкогольних чи тютюнових виробів у журналі для домогосподарок чи сімейній газеті. Ще не відомо, які видання можуть виявитися в більшому виграші від можливих законодавчих змін – ті, в яких працюють переважно професійні журналісти, чи „жовті” видання, які у нас, треба визнати, користуються популярністю.

В контексті приватизації державних і комунальних друкованих засобів масової інформації, яка все-таки може відбутися в Україні протягом найближчих кількох років, розвиток рекламного ринку має вкрай важливе значення для виживання приватизованих районок. Але зміни на ринку реклами алкогольних і тютюнових виробів не зможуть суттєво повпливати на їх становище. Районки значно більше залежать від ринку суто „місцевої” реклами, величина якого в свою чергу залежить від економічного потенціалу конкретного регіону, а в цьому плані по Україні прослідковуються значні дисбаланси. Тож найбільш очікуваними можливі зміни до Закону „Про рекламу” є для популярних великотиражних друкованих видань, які, цілком можливо, вдадуться ще до певного лобіювання ухвалення відповідних рішень в стінах Верховної Ради.

Роман Головенко, Інститут масової інформації


Источник: ІМІ