Топ-менеджери ЗМІ різних регіонів України розповідаютьпро плюси та мінуси підписання редакційного кодексу.

В редакціях різних регіонів України тривають переговори щодо впровадження угод про редакційну політику. Під час виборчих перегонів цей процес дещо призупинився. Але тепер, коли політичні команди майже всюди сформовані, журналісти і власники ЗМІ продовжують готувати відповідні документи та обговорювати механізми їх впровадження у вітчизняних редакціях. Генеральний директор „Львівської газети” Андрій Білоус в інтерв’ю „ТК” говорив про переваги, що отримав власник медіа, яким він уповноважений керувати.

В опитуванні, яке ми пропонуємо увазі читачів «ТК» сьогодні, про плюси та мінуси підписання редакційного кодексу розповідають топ-менеджери ЗМІ інших регіонів.

Запитання «ТК»: На вашу думку, в чому виграє власник ЗМІ, підписуючи з журналістами угоду про редакційну політику?


Директор радіостанції «Великий Луг» Інна Бахтіна (Запоріжжя):

- Я не являюсь собственником «Великого Луга», поэтому мне сложно рассуждать как собственник средства массовой информации. Но как человек, уполномоченный собственником управлять делами радиостанции, думаю, что, подписав договор о редакционной политике, ему будет проще защищаться от властьимущих, которые всегда пытаются использовать медиа в своих целях. Ведь тогда собственник сможет сказать, что есть договор, и он не может его нарушать. Это позволит ему быть более свободным. Также редакционный кодекс поможет журналистам делать качественный продукт, от чего собственник только выиграет. Договор позволит руководству и журналистам говорить на одном языке.


Директор «Видавничого дому «ОГО» та ТРК «Рівне 1» Віктор Данилов (Рівне):

- Дуже часто робота медіа-менеджерів зводиться до того, щоб захищати журналістів від агресивного зовнішнього впливу – різних нардепів, представників держадміністрацій, «крутих бізнесменів» тощо. Тому насамперед така угода дозволить ефективніше перешкоджати спробам втручання в редакційну політику ЗМІ. Завжди, коли на мене наїжджає якийсь високопосадовець і вимагає щось зробити з оприлюднюваною інформацією, я просто відправляю його подалі. Повідомлення про те, що є угода про редакційну політику, стане для власника додатковим аргументом любителям «телефонного права», гарантованою протидією проти спроб цензури, тиску та безпідставних вимог спростувати інформацію.

Але крім плюсів для власника можливі й мінуси. Мається на увазі ситуація, коли журналісти, замість того, щоб працювати, починають «гратись» у незалежну редакційну політику. Перманентна боротьба заради боротьби за права журналістів чи проти цензури не залишає часу на якісну журналістику.


Заступник директора Чернівецької ОДТРК Тетяна Смолдирева (Чернівці):

- Як на мене, плюсів більше в журналістів. А якщо говорити про власника, то він виграє у тому, що на підставі угоди встановлює правила гри, з якими погоджуються обидві сторони, і журналісти зобов’язуються їх дотримуватися. В цьому випадку власник захищений від таких понять, як оголені звинувачення, скажімо, в цензурі, тому що це вже буде не цензура, а елементарне дотримання редакційної політики. По-друге, будь-яка угода – це правила гри. А угода про співпрацю, коли ми домовляємося про наші подальші дії, вже є позитивом. Мінусом може бути обмеження, яке накладається на дії власника будь-якою угодою.


Юрій Зайцев, власник газети «Событие» (Дніпродзержинск, Дніпропетровска обл.)

- Я расскажу о выгодах, которые я вижу конкретно для себя. Было несколько случаев, когда с этической точки зрения было непонятно, правильно ли поступил журналист. В частности написал хорошую статью о своем лечащем враче и т.д. И для того, чтобы правила игры были понятны всем – отличие материала от рекламы, отличие фактов от каких-то личных мнений, симпатий, антипатий, мы приняли этот кодекс. После того, как мы его подписали, он налагает ответственность не только на журналистов, но и на меня.


Генеральний директор газети «МИГ» Геннадій Дерибас (Запоріжжя):

- Во-первых, у собственника и топ-менеджмента появляются прописанные законные основания для поощрения и наказания журналистов, с которыми последние ознакомлены и готовы работать. Т.е. журналист не придет и не скажет: я этого не знал, я об этом первый раз слышу, а меня об этом не предупредили. Это, наверное, главный плюс именно для собственника.

Также в договоре идет речь о том, что «сотрудники редакции уважают право собственника на эффективное управление, и обязуются не злоупотреблять своей независимостью». Это означает, что на страницах газеты не появятся коммерческие секреты или то, что обговаривается на редакционных летучках и не должно выноситься на всеобщее обозрение. Это помогает застраховать свой бизнес.

Также договор обязывает главного редактора незамедлительно сообщать собственнику о смене своих взглядов. В этом тоже есть гарантия того, что редакционный коллектив и его главный идейный руководитель не подставят собственника втихаря.

Но, кроме плюсов, в этом есть и минусы. Например, я категорически не согласен с пунктом договора, где написано, что в случае смены собственником политической или идеологической направленности, он должен компенсировать сотруднику две месячные зарплаты и еще месяц зарплаты за каждый проработанный журналистом год. Тут нет обратной ответственности, и не учитывается, что я вкладываю в сотрудника: даю высшее образование, занимаюсь компьютерным обучением, посылаю его на профессиональные тренинги и в зарубежные командировки. Необходимо или вообще убрать этот пункт, или выписать его как-то по-другому.


Директор ТРК «Чернівці» Геннадій Сергєєв (Чернівці):

- Если относиться к этому как к бизнесу, а не политике, тогда собственник получит только выигрыш. Если как к политике – это только проигрыш. Во-первых, подписав договор о редакционной политике, собственник выиграет в объективности. А если есть объективность, то средство массовой информации может называться бизнесом и развиваться. Во-вторых, это будет эффективная защита от политиков. Минусы – сложнее будет управлять коллективом и расставаться с нерадивыми журналистами.

Усі матеріали рубрики „Редакційна політика” публікуються за підтримки Посольства Великобританії в Україні.


Автор: Галина Ширшик

Источник: Телекритика